Рейчел їздить на одному і тому ж приміському поїзді щоранку. Вона знає, що кожен раз її очікують одні й ті ж звичні види, коли вона дивиться з вікна на ряди садів на задніх дворах будинків, що проносяться перед її очима. Вона навіть почала відчувати, ніби знає людей, які живуть в одному з цих будинків. «Джесс і Джейсон», - так вона називає їх. Їхнє життя - як вона це уявляє - прекрасне. Якби тільки Рейчел могла бути такою щасливою! А потім вона бачить щось шокуюче. Це всього лише одна хвилина, поки поїзд не рушив далі, але цього цілком достатньо. Тепер все змінилося. Тепер Рейчел має шанс стати частиною того життя, на яке вона дивилася тільки здалеку. Тепер вони зрозуміють: вона являє собою набагато більше, ніж просто дівчина на поїзді..